Підприємство призупинило свою діяльність. Звільнено всіх працівників, окрім директора. Чи можна до відновлення діяльності підприємства невиплачувати йому заробітної плати? Якщо можна, то як це оформити документально?

Відповідно до ст.21 КЗпП трудовий договір є уго­дою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою працівник зо­бов'язується виконувати роботу, визначену цією уго­дою, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заро­бітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.

Згідно зі ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором влас­ник або уповноважений ним орган виплачує праців­никові за виконану ним роботу. Варто зауважити, що законодавством України не передбачено можли­вості припинення виплати заробітної плати найня­тим за трудовим договором керівникам підприємств, діяльність яких призупинено. Крім того, навіть якщо діяльність підприємства призупинено, у директора залишаються окремі трудові функції (приміром, підписання звітних форм та подання їх до подат­кових та інших державних органів). Отже, не ви­плачувати взагалі директору підприємства — найма­ному працівнику заробітної плати не можна.

Зважаючи на доволі незначний обсяг роботи по підприємству, що призупинило свою діяльність, можливим є варіант переведення директора на не­повний робочий час (ст.56 КЗпП), у тому числі за су­місництвом. Відповідно до ст.19 Закону про оплату праці працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. При наведеному варіанті за письмовою зая­вою директора підприємства видається наказ про його переведення на роботу за сумісництвом, ска­жімо, на 0,05 ставки, із зазначенням причин (змен­шення обсягу роботи за фактичного припинення господарської діяльності підприємства).

     Цілковита відмова від виплати заробітної плати, на думку автора, є можливою (із застереженнями) хіба що стосовно директора підприємства, який є одним з його власників (учасник ТОВ, акціонер АТ, засновник — власник корпоративних прав у при­ватному підприємстві тощо), за умови, що це пе­редбачено статутом підприємства та/або рішенням найвищого органу управління підприємством, яке не суперечить статуту.

Правовою базою такого рішення можуть стати норми законів України, що передбачають право учасника господарського товариства (власника кор­поративних прав у підприємствах інших типів) на участь в управлінні підприємством (пп.«а» ст. 10 За­кону про господарські товариства, частина перша ст.116 ЦКУ, частина перша ст.167 ГКУ, ст.25 За­кону про акціонерні товариства). При цьому варіанті підприємству потрібно звільнити найманого дирек­тора в установленому порядку, а далі найвищий орган управління приймає відповідно до статуту підприємства оформлене належним чином рішен­ня (наприклад, у вигляді протоколу зборів учас­ників ТОВ) про призначення директором одного з власників корпоративних прав підприємства (у роз­глядуваному випадку — одного з учасників або єди­ного учасника ТОВ), без виплати зазначеній особі винагороди за виконання його функцій. Звісно, така особа з цим погоджується, про що робиться відпо­відний запис у протоколі.