Запитання стосовно того, за якими нормами амортизувати у податковому обліку основні фон­ди «зі стажем», хвилює багатьох бухгалтерів. Не­щодавно автору цього матеріалу потрапила на очі в одному з бухгалтерських видань відповідь на таке запитання. У ній рекомендувалося застосовувати «старі» норми амортизації щодо балансової варто­сті основних фондів, витрати на придбання яких здійснені після 1 січня 2004 року, якщо такі основні фонди «з'явилися на світ» до зазначеної дати.

  Говорячи про підходи до вирішення такого спір­ного питання як застосування норм амортизації основних фондів, що перебували у експлуатації до їх придбання платником податку, не зайвим буде звернутися до судової практики. Так, ухвалою Львів­ського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 р. № 22-а-6476/08/9104 залишено у силі постанову господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2008 р. № А-12/52-8/155, якою ви­знано правомірним застосування нових норм аморти­зації до основних фондів, які уже перебували в екс­плуатації до 01.01.2004 р. та витрати на придбання яких підприємство здійснило після 01.01.2004 р.

Для такої позиції є усі підстави. Згадаймо аб­зац другий п.1 Перехідних положень Закону № 1957: «амортизація витрат, понесених (нарахо­ваних) платником податку у зв 'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за норма­ми амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року». У ньому не сказано, що основні фонди, які були придбані після 01.01.2004 р. та до цього уже були в експлуатації, слід амортизувати за нормами, які дія­ли до 01.01.2004 р.

Отже, можна зробити лише один висновок: амор­тизація витрат, здійснених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004року, здійснюється за нормами аморти­зації, що діяли до 01.01.2004 р. Процитована нор­ма підтверджує: за «старими» нормами амортизу­ються лише витрати, здійснені платниками до 01.01.2004 р.

     У Законі № 1957 встановлено, що «для цілей податкового обліку платники податку зобов' язані вести окремий облік витрат, понесених у зв 'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1січня 2004 року». Як бачимо, Закон не передбачає ведення після 01.01.2004 р. окремого обліку витрат на придбан­ня, спорудження та/або поліпшення основних фондів залежно від того, чи були такі основні фон­ди до їх придбання підприємством у експлуатації, чи ні.

То що ж дає підстави фахівцям для тверджен­ня, що в податковому обліку витрати на придбан­ня основних фондів, які до зазначеної дати уже перебували в експлуатації, слід амортизувати за «старими» нормами? Напевно, це абзац перший п.1 Перехідних положень Закону № 1957, відпо­відно до якого «норми амортизаційних відраху­вань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основ­них фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо ви­трат, понесених (нарахованих) платником подат­ку після 1 січня 2004 року у зв 'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів». Слово «нових», використане за­конодавцем, — ось причина надання консульта­цій про застосування «старих» норм амортизації! Виявляється, що воно має магічну силу. І уже не звертається увага на те, що прикметник «нових» вжито після слова «спорудження», тобто закладе­но такий зміст: «спорудження нових основних фон­дів». І, звичайно, всі розуміють, що споруджують тільки нові основні фонди.

    Можна погодитись, що деяку двозначність закладено законодавцем при формулюванні цієї норми.Але якщо аналізувати Закон № 1957 у цілому, то будь-які сумніви зникають і усе стає на свої місця. Просто треба уважніше прочитати Закон і зробити певні порівняння.