Під час інвентаризації розрахунків не вдалось отримати акти звіряння від деяких контрагентів до закінчення інвентаризації. Що робити у цьому випадку?

Одним із завдань проведення інвентаризації є перевірка реальності дебіторської та кредиторської заборгованості (пп.«д» п.7 Інструкції № 69 Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 р. № 69), з ме­тою якої і проводиться інвентаризація розрахунків із контрагентами.

Пунктом 11.11 Інструкції № 69 передбачено, що підприємства-кредитори під час проведення інвен­таризації зобов'язані направити своїм дебіторам ви­писки про їх заборгованість. Дебітори, у свою чер­гу, зобов'язані підтвердити заборгованість або заяви­ти свої заперечення протягом 10 днів з дня отри­мання таких виписок. На підставі цих документів складається акт звіряння розрахунків. При цьому ба­жано використовувати форму акта, затверджену спіль­ним наказом Мінекономіки, Мінфіну і Держкомстату від 10.11.98 р. № 148/234/383 (додаток 1 до на­казу). Проте власне результати інвентаризації роз­рахунків відображаються в акті інвентаризації роз­рахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами (форма № инв-17), за­твердженому постановою Держкомстату СРСР від 28.12.89 р. № 241. До зазначеного акта додається до­відка з переліком заборгованості, за якою закінчив­ся строк позовної давності . Акт інвентаризації роз­рахунків складається інвентаризаційною комісією «на підставі виявлення за документами залишків сум, що обліковуються на відповідних рахунках».

При цьому форма № инв-17 передбачає відобра­ження не лише підтвердженої, але й не підтвердже­ної контрагентами заборгованості. Таким чином, наявність не погодженої заборгованості — нормаль­на ситуація, яка не є перешкодою для проведення інвентаризації.

   Тому, з одного боку, в пп.«в» п. 11.11 Інструкції № 69 зазначено, що на рахунках обліку розрахун­ків з покупцями, постачальниками, іншими дебіто­рами та кредиторами повинні відображатися винят­ково погоджені суми. З іншого боку, в цьому самому пункті названо випадки, коли кожна сторона може відображати в своєму балансі суми розрахун­ків, зважаючи на записи у власному бухгалтерсько­му обліку (тобто без наявності актів звіряння). Це допускається у випадку, якщо до кінця звітного пе­ріоду не вдалося погодити суми заборгованості та усунути розбіжності з контрагентом. При цьому пе­редбачено, що зацікавлена сторона (тобто креди­тор) має передати матеріали про розбіжності «на ви­рішення відповідних органів». Мабуть, йдеться про вре­гулювання заборгованості шляхом пред'явлення претензій чи подання позову до суду.

Звідси випливає, що в акті інвентаризації мо­жуть обліковуватися заборгованості, як підтвердже­ні, так і не підтверджені актами звіряння. Цю по­зицію викладено і у листі Мінфіну від 18.09.2007 р. № 31 -34000-10-10/18896. З листа також випливає, що не погоджені з контрагентами суми дебіторської забор­гованості повинні вважатися сумншними і відобра­жатися в обліку відповідним чином. А якщо таку за­боргованість визнано безнадійною, то її слід списати на витрати. Кредиторську заборгованість (зобов'язан­ня) також може бути списано з балансу за певних умов — якщо її оцінка не може бути достовірно ви­значена, і вона не підлягає погашенню п.5 ПБО-11 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов язання», затверджене наказом МФУ від 31.01.2010р.).