Нормами Закону про ЄВСС фізичних осіб — підприємців (незалежно від обраної ними системи оподаткування) визначено повноцінними платниками єдиного внеску як стосовно своїх доходів, так і стосовно доходів, що нараховуються (виплачуються) найманим працівникам та/або іншим підприємцям. Про ті норми, на які підприємці повинні звернути особливу увагу, і йтиметься у цій статті.

«Підприємницькі» доходи та ЄВСС

Потреба сплачувати внесок на соціальне страхування з «підприємницьких» доходів не буде для підприємців несподіванкою. Причин тому є щонай­менше дві:

♦      підприємці, які перебувають на звичайній системі оподаткування, завжди перераховували до бюджету внески до Пенсійного фонду, і заміна одного внеску на інший (з відповідною зміною ставки внеску) не стане революційною зміною;

♦      підприємці — платники єдиного податку добре пам'ятають, як упродовж останніх років їх намагалися примусити сплачувати той самий внесок до Пенсійного фонду. Ми не заглиблюватимемося в історію питання, скажемо лише, що остання спроба вдалася, і з липня поточного року всі підприємці — платники єдиного податку стали ще й платниками внесків до названого фонду. І це попри те, що частина суми єдиного податку, як і раніше, надходить безпосередньо до Пенсійного фонду.

 Що ж чекає на підприємців з наступного року? Згідно з п.4 частини першої ст.4 Закону про ЄВСС фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також члени їх сімей, які беруть участь у провадженні під­приємницької діяльності, є платниками єдиного внеску. У цьому випадку до членів сім'ї фізичної особи — підприємця належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягай 15-річ-ного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отриму­ють від цього частину доходу.

При цьому з метою визначення бази для нарахування єдиного внеску всіх підприємців (і, відповідно, членів їх сімей) поділили на дві категорії: підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, і решта (тобто підприємці на загальній системі).

Підприємці на загальній системі оподаткування повинні будуть нараховувати внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, а також на суму доходу, який розподіляється між членами сім'ї. Звичайно, у авторів Закону про ЄВСС не було завдання врегулювати питання ви­значення доходу (прибутку), з якого підприємець повинен сплачувати ПДФО. Проте такі питання виникають постійно, і маємо надію, що найближ­чим часом їх буде вирішено. У частині другій ст.9 Закону про ЄВСС щодо порядку розрахунку суми єдиного внеску сказано лише, що обчислення здій­снюється на підставі бухгалтерських та інших до­кументів, відповідно до яких проводиться нараху­вання доходу або які підтверджують нарахування такого доходу.

Щодо єдиного внеску, то його сума не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на кожну особу за місяць, в якому отримано дохід (прибуток). І нікого не цікавитиме те, що в якомусь місяці підприємець може взагалі не отримати доходу (не кажучи вже про прибуток). Тобто за кожний місяць свого існування як підприємець фізична особа повинна буде сплатити єдиний внесок.

А якщо казати про підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (сплата єдиного або фіксованого податку), і членів їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, то для них чітку базу для нарахування єдиного внеску Законом про ЄВСС не визначено. У п.З частини першої ст.7 цього Закону сказано, що названі платники само­стійно визначають суму, на яку буде нараховано (і, відповідно, сплачено) внесок. При цьому Законом встановлено:

♦ граничну величину бази для нарахування вне­ску, яка не може бути більшою за максимальну величину для нарахування внесків (п'ятнадцять прожиткових мінімумів, встановлених законом для пра­цездатної особи);

♦ мінімальний розмір страхового внеску на кожну особу (самого підприємця і кожного члена його сім'ї, який бере участь у підприємницькій діяльності). Нагадаємо, що мінімальний страховий внесок — це сума єдиного внеску, визначена розрахунково як результат множення мінімального розміру заробітної плати на ставку внеску, встановлену в місяці, за який нараховується дохід (п.5 частини першої ст. 1 Закону про ЄВСС).

Після визначення бази для нарахування єдино­го внеску наступним етапом є обчислення безпо­середньо суми внеску. Для цього величину бази по­множують на ставку внеску. Для фізичних осіб — підприємців (незалежно від обраної системи оподат­кування) ставка внеску становитиме 34,7%.

Сплачується єдиний внесок шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку на рахунок Пенсійного фонду, відкритий в органах Держказначейства. Що­правда, підприємці, у яких не відкрито банківський рахунок, мають змогу сплачувати внесок шляхом внесення належної суми готівкових коштів через банки або відділення зв'язку (як це відбувається нині зі сплатою підприємцями по­датків, внесків).

А порадував законодавець підприємців строками перерахування сум єдиного внеску. Згідно з частиною восьмою ст.9 Закону про ЄВСС платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому для підприємців базовий звітний період — календарний рік. Отже, єдиний внесок, нарахований за 2011 рік, підприємці зобов'язані будуть сплатити до бюджету не пізніше 20 січня 2012 року.

Цивільно-правові відносини з фізичними особами

У межах здійснення своєї діяльності підприємці часто вважають за краще уникати трудових відно­син, вступаючи з фізичними особами у цивільно-правові відносини, тобто укладають договори на виконання певних робіт (надання послуг). Згідно із Законом про ЄВСС дохід у вигляді вартості викона­них робіт (наданих послуг) є базою для нарахуван­ня і утримання єдиного внеску, а підприємці, що нараховують (виплачують) такий дохід, є платниками єдиного внеску. При цьому на вартість виконаних робіт (наданих послуг) єдиний внесок нараховують за ставкою 34,7% і з вартості таких робіт (послуг) утримують за ставкою 2,6%.

Для нарахування (утримання) єдиного внеску до суми аналізованого доходу застосовують максимальну межу (п'ятнадцять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи). І якщо дохід нараховують за період, що перевищує один календар­ний місяць, то з метою визначення цієї максимальної величини дохід, нарахований (виплачений) за результатами виконання роботи (надання послуги), ділять на кількість місяців, за які такий дохід нараховано (ст.7 Закону про ЄВСС).

У частині оподаткування доходів від виконаних робіт (наданих послуг) підприємці повинні звернути увагу на один цікавий виняток із загального правила. Так, єдиний внесок не нараховується і неутримується, якщо один підприємець укладає цивіль-но-правовий договір з іншим підприємцем, для якого таке виконання робіт (надання послуг) — це його підприємницька діяльність. При цьому єдиний соціальний внесок не нараховується і не утримується за умови, що роботи (послуги), які виконує (надає) фізична особа, «відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця». Опис бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця затверджено наказом Держкомпідприємництва від 02.04.2004 р. № 37, а Порядок оформлення бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця — наказом Держкомпідприємництва від 06.04.2004 р. № 39. Згідно з названими документами свідоцтво про держреєстрацію підприємця не містить відомостей про види діяльності підприємця. Такі дані є лише в Свідоцтві про сплату єдиного податку, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 29.10.99 р.№ 599. і

     Як бачимо, умову, у разі дотримання якої підприємець зможе не утримувати єдиний внесок з доходів іншого підприємця, отриманих за виконання робіт (надання послуг), сформульовано так, що її неможливо дотримати. Чи було це результатом чергового недогляду законодавця чи в цьому формулюванні криється поки що невідомий сенс, сказати складно. Проте можна припустити кілька варіантів розвитку подальших подій:

♦     до Закону про ЄВСС буде внесено зміни, і не­коректне формулювання підправлять;

♦     внесуть зміни до документів, якими затверджено форму свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, і додадуть необхідний реквізит;

♦     нічого не змінюватимуть, а, як це часто буває, спробують вирішити проблему за допомогою роз'яснень, що дозволяють не утримувати єдиний внесок за наявності необхідних видів ді­яльності у Свідоцтві про сплату єдиного податку;

♦     відповідні органи вдаватимуть, що нічого не сталося, а підприємці, що нараховують (виплачують) дохід іншим підприємцям, через обережність нараховуватимуть і утримуватимуть єдиний внесок з вартості придбаних робіт (послуг).

А який саме з варіантів буде втілено в життя, покаже час.

Підприємець у ролі працедавця

Ті фізичні особи — підприємці, які укладають трудові договори з громадянами, в термінології Закону про ЄВСС є стосовно таких громадян звичай­ними працедавцями, незалежно від тієї системи оподаткування, на якій вони перебувають. Тому на них повною мірою поширюються вимоги цього Закону щодо оподаткування доходів працівників. До таких доходів, зокрема, належать заробітна плата, премії, заохочення та інші виплати, які визначаються Законом України «Про оплату праці».

Однак формувати перелік «зарплатних» виплат, на які потрібно буде нараховувати і з яких слід буде утримувати єдиний внесок, доведеться не лише на підставі зазначеного Закону. Згідно з частиною сьомою ст.7 Закону про ЄВСС «перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України». На думку автора, в Законі про ЄВСС закладено такий принцип: єдиний внесок сплачується з усіх виплат працівникам, які не буде названо у переліку Кабміну. А доти, поки цього переліку немає, стверджувати, що це однозначно саме так, зарано — чекатимемо на появу документа. Проте у будь-якому разі всі нарахування підприємець повинен документально підтвердити бухгалтерськими або іншими документами, про що прямо сказано в частині другій ст.9 Закону про ЄВСС.

Так само як і у разі нарахування доходів у вигляді винагороди за виконані роботи (надані послу­ги) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані за період, що перевищує один місяць, підлягають поділу на кількість місяців, за які їх нараховано. Це потрібно для встановлення факту перевищення (або неперевищення) максимальної величини, з якої сплачують єдиний внесок (п'ятнадцять прожитко­вих мінімумів, визначених законодавством для пра­цездатної особи).

Ставка єдиного внеску, що нараховується на суму заробітної плати, становить від 36,76% до 49,7% залежно від класу професійного ризику виро­бництва, до якого віднесено платника єдиного вне­ску, з урахуванням виду економічної діяльності, які від провадить. Класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва наведено в додатку до Порядку визначення страхо­вих тарифів для підприємств, установ та організа­цій на загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого поста­новою КМУ від 13.09.2000 р. № 1423 (в редакції постанови від 27.06.2003 р. № 985). Визначає клас професійного ризику виробництва Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Ставка єдино­го внеску, який утримують із заробітної плати найманих робітників, становить 3,6%.

Стосовно доходів, нарахованих (виплачених) у вигляді заробітної плати, частиною восьмою ст.9 Закону про ЄВСС встановлено базовий період що дорівнює одному календарному місяцю. При цьому строки сплати єдиного внеску із заробітної плати залежать від факту і строків виплати заробітної плати. Так, єдиний соціальний внесок сплачується під час кожної виплати заробітної плати (доходу), в тому числі в безготівковій або натуральній формі, одночасно з видачею зазначених сум. При цьому, крім традиційного погашення заборгованості перед працівником коштами, до виплати заробітної плати прирівнюють такі операції:

♦      перерахування коштів за дорученням праців­ника на будь-які цілі;

♦      отримання товарів (послуг) або будь-яких ма­теріальних цінностей у рахунок заробітної плати;

♦      фактичне здійснення із заробітної плати від­рахувань відповідно до законодавства чи виконав­чих документів або будь-яких інших відрахувань.