Депутати прийняли, і Президент підписав Закон про ЄВСС . З 1 січня 2011 року система загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування працюватиме за новими правилами. А значить, бухгалтерам дове­деться вивчати новий порядок нарахування та сплати єдиного внеску на соціальне страхування (далі - ЄВСС).

Поки знайомство з оновленою системою починається з одного базового документа — Закону про ЄВСС. У перспективі — знайомство з підзаконними нормативними актами (порядками, інструкціями), які, судячи з усього, перебувають на стадії розробки. Втім, вже виходя­чи з тексту Закону можна зробити певні висновки про те, що чекає страхувальників в особі роботодавців з початком нового року. Чи справдилися надії бухгалтерів на зменшення, спрощення, впорядкування? На наш погляд, скоріше ні... Але це той випадок, коли кожен практик має зробити свої висновки. А ми пропонуємо аналіз нового Закону, метою якого буде спроба відповісти на питання, що ж зміниться з 1 січня 2011 року в порядку нарахувань та утримань внесків на виплати, здійснювані працівникам.

Не такий вже він і єдиний...

Передусім слід звернути увагу на те, як трансформується система соціального страхування після 1 січня 2011 року. Досить подивитись у «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄВСС , щоб переконатися, що революції не буде. Паралельно з новим Законом і далі будуть чинними решта базових «соціальних» Законів, щоправда, з відповідними правками:

♦      Закон № 1058 — щодо пенсійного страхування;

♦      Закон № 1533 — щодо соціального страхування на випадок безробіття;

♦      Закон № 2240 — щодо соціального страхування з тимчасової непрацездатності;

♦      Закон № 1105 — щодо соціального страху­вання від нещасних випадків.

А ось Закони, якими були встановлені розміри ставок відповідних внесків, з 1 січня 2011 року втрачають чинність повністю (Закон № 22ІЗ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування») або частково (Закон № 400 «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування» і Закон № 2272 «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»).

    Очевидно, що всі питання фінансування страхових випадків, проведення відповідних виплат і, ймовірно, подання звітності та притягнення до відповідальності за використання коштів фондів залишаються у віданні відповідних фондів соціального страхування. Як випливає із згаданих «Прикінцевих та перехідних положень» Закону про ЄВСС, із профільних соціальних Законів не були виключені права фондів виступати в ролі «каральних» органів щодо своїх коштів.

Таким чином, крім взаємовідносин з чотирма окремими фондами у роботодавців, по суті, з'явиться ще один, п'ятий (!) зріз взаємовідносин у сфері соціального страхування — єдиний внесок. Адже за ним також передбачається звітність, відповідальність, регламент сплати тощо.

Для спілкування із страхувальниками та застрахованими особами в контексті єдиного внеску, на щастя, п'ятий фонд не «винайшли». Усі регулювальні функції «перепали» Пенсійному фонду, який очолюватиме процес збирання й розподілу між рештою фондів соціального страхування. Як свідчить частина перша ст. 12 Закону про ЄВСС, «завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску».

Тож, у цій частині, на жаль, спрощення не відбулося. І бухгалтерам поки не варто списувати із своїх бібліотек профільні соціальні Закони. Навпаки, крім вивчення нового Закону про ЄВСС, доведеться аналізувати внесені до них зміни і співвідносити, які повноваження залишаються у фондів у розрізі профільних видів страхування, а які перейдуть до Пенсійного фонду в розрізі єдиного соціального внеску.

Тепер поговоримо про суть наступних змін: хто, яким чином, коли і на які виплати проводить нарахування нового внеску.

Насамперед зауважимо, що, незважаючи на новий Закон, кардинальних нововведень тут немає. Законодавцям, на жаль, не вдалося винайти щось, що дійсно полегшує життя бухгалтерам. Тому, насправді, істотних змін у ставках, базі, переліку платників і порядку сплати внесків на соціальне страхування не відбулося. А сам Закон про ЄВСС надто сильно нагадує  за структурою тексту «пенсійний» Закон № 1058 «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» . Судіть самі.

      Хто платитиме внесок

      Як випливає з частини третьої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄВСС, платники існуючих на сьогодні чотирьох соціальних внесків з 1 січня 2011 року «перетворюються» на платників ЄВСС. При цьому жодні додаткові реєстрації та перереєстрації платників не проводяться. Причому в частині другій цього ж розділу Закону передбачено, що із зазначеної дати платниками стають і суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Стаття 4 Закону до однієї з найчисленніших категорій платників включає роботодавців, у тому числі і юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, як випливає із згаданих прикінцевих положень.

Під роботодавцями, зокрема, маються на увазі підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, незалежно від форм власності і видів діяльності, у тому числі «філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами», а також фізичні особи — підприємці, які:

♦      використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

♦      виплачують винагороду за цивільно-правовим   договором, «крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєст рацію її як підприємця)»;

♦      виплачують допомогу з тимчасової непрацездатності.

За змістом це визначення роботодавців найбільше наближене до визначення, наведеного в п.1 ст.14 Закону № 1058. Але в ньому є одне нововведення, яке може дуже зіпсувати життя підприємствам, які укладають договори про надання послуг (виконання робіт) з підприємцями. Як випливає із Закону про ЄВСС, єдиний шанс для роботодавця в цьому випадку уникнути участі платника єдиного внеску — це вимагати від підприємця свідоцтво про держреєстрацію, в якому зазначено види діяльності. Та хоч би як підприємець хотів задовольнити інтерес роботодавця, він навряд чи зможе це зробити: форма чинного свідоцтва  не містить інформації про види діяльності. А судячи з тексту прикінцевих положень Закону про ЄВСС, внесення змін до законодавства у цій частині не передбачено. Залишається сподіватися, що до дати набрання чинності Законом цей момент буде роз'яснений компетентним відомством — Пенсійним фондом.

Серед роботодавців знайдуть себе і фізичні особи, які не є підприємцями та забезпечують себе роботою самостійно, і фізичні особи — не підприємці, які використовують працю інших осіб (мабуть, фізичних) на умовах трудового договору.

    Ще одна категорія платників внеску — фізичні особи (п.2 частини першої ст.4 Закону про ЄВСС). Вони можуть бути і громадянами України, і іноземцями, і особами без громадянства. А платниками вони є в тому разі, якщо:

♦      є найманими працівниками, тобто працюють на умовах трудового договору у роботодавців — юридичних осіб (підприємств, установ, організацій та їх відокремлених підрозділів, філій тощо), фізичних осіб — підприємців або у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

♦      надають послуги (виконують роботи) за цивільно-правовими договорами з юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями та їх відокремленими підрозділами, філіями тощо), фізичними особами — підприємцями, самозайнятими фізичними особами;

♦      отримують допомогу з тимчасової непрацездатності.

Виходячи з перелічених категорій платників, у читача може скластися враження, що база для ЄВСС розширилася порівняно з чинною системою соціального страхування. Адже на сьогодні під нарахування та утримання всіх внесків підпадають тільки «зарплатні» виплати (які включаються до фонду оплати праці й оподатковуються ПДФО). Дещо ширшою є база у пенсійного внеску: крім зарплати там фігурують і винагороди за цивільно-правовими договорами за виконані роботи (надані послуги), а також допомога з тимчасової непрацездатності. Крім цього, віднедавна нарахування (без утримань) на виплати за договорами цивільно-правового характеру здійснюються і до ФСС на випадок безробіття.

Але не варто поспішати з висновками. Адже, встановлюючи ставки нарахувань та утримань єдиного внеску, законодавець, по суті, зберіг існуючий рівень «фондового» навантаження.

База для нарахувань і утримань

На жаль, Закон про ЄВСС не відрізняється прозорістю і лаконічністю формулювань. Нескінченні взаємні посилання примушують просто ходити по кругу. Але із словесних нагромаджень норм третього розділу Закону випливає, що роботодавцям доведеться розділяти базу для нарахування внеску на три складові частини, оскільки для кожної з них встановлена своя ставка. Причому, по суті, база і ставка ЄВСС для кожної складової частини повторюють чинний порядок нарахування соціальних внесків. Це зауваження є справедливим і для утримань: ставка ЄВСС для працівників у загальному вигляді дорівнює сумі ставок утримань, що діють на сьогодні.

Після 1 січня 2011 року практично жодних змін у загальних сумах нарахувань та утримань для роботодавців і працівників не відбудеться. Рівень внесків для зарплати і лікарняних залишиться таким самим. А ось на винагороди за виконані роботи (надані послуги) чекають нововведення:

♦      єдина ставка нарахувань, незалежно від того, кому виплачують винагороду: працівнику чи непрацівнику. Вона на 0,1% нижче від сукупної максимальної ставки, що діє зараз (для непрацівників — 34,8%);

♦      збільшена ставка утримань з працівників на 0,6%, очевидно, за рахунок утримань, що належать ФСС на випадок безробіття, до 2,6% замість 2%.

До цього можна додати ще й те, що нарахування у розмірі 34,7% й утримання 2,6% стосуватимуться винагород як за виконані роботи, так і за надані послуги. Нагадаємо, що на сьогоднішній день існує «майже законна» версія, викладена в листах ПФУ (Лист ПФУ від 16.05.2008р. №8157/03-20), про те, що пенсійні нарахування й утримання стосуються тільки винагород за роботи, а винагороди за послуги оподатковуються тільки за бажанням сторін.

Встановлюючи ставки нарахувань та утримань, Закон про ЄВСС також передбачає окрему «зарплатну» ставку для бюджетних установ, диференціацію ставок для найманих працівників — інвалідів, а також для певних професій, які мають право на спеціальні пенсії (держслужба, наукова діяльність, льотчики, штурмани, бортінженери тощо). Як і в загальних випадках, про які йшлося вище, тут формування ставок єдиного внеску здійснюється за таким самим принципом — підсумування ставок соціальних внесків, що діють на сьогодні.

Так і хочеться поставити запитання, а навіщо було городити весь цей город з єдиним внеском, якщо, по суті, практично нічого не змінилося?.. Але це вже, швидше, питання риторичне.

     Та якщо говорити про технічний бік нарахування й утримання внеску, то хотілося б звернути увагу на п.7 ст.7 Закону про ЄВСС, згідно з яким Кабміну доручено встановити перелік виплат, на які єдиний внесок не нараховується. Хочеться сподіватися, що Кабмін справиться із своїм завданням і сформулює неоподатковувані виплати максимально чітко. Адже майже за 10 років існування чинної сис­теми соціального страхування бухгалтери вже звикли до того, що однією з головних ознак «ненарахування» соціальних внесків є те, що виплата не відноситься до фонду оплати праці (якщо така виплата не є лікарняними і винагородою за роботи та послуги). А параметри фонду оплати праці, у свою чергу, визначаються за єдиним документом — Інструкцією № 5¹⁰.

    На наш погляд, саме існування одного (єдиного) документа знімає з порядку денного безліч непорозумінь, які могли б виникнути за численних трактувань складу фонду оплати праці. Тому, якщо Кабміну вдасться винайти назви виплат, які не збігаються з формулюваннями Інструкції №5, у бухгалтерів та у фондових контролерів з'являться додаткові приводи для непорозумінь. Приміром, якщо в гіпотетичному переліку Кабміну буде зазначено, що внесок не нараховується на матеріальну допомогу, бухгалтерам доведеться гадати, про яку допомогу все ж таки йдеться: систематичну чи несистематичну (одноразову). На сьогодні перша є части­ною ФОП й оподатковується всіма внесками. Друга—як така, що не відноситься до ФОП— внесками, відповідно, не оподатковується.

Законом про ЄВСС передбачено обмеження суми, на яку нараховується внесок, максимальною величиною, яка, як і зараз, дорівнює п'ятнадцяти прожитковим мінімумам (частина третя ст.7, п.5 частини першої ст.1).

      А ось питання щомісячного дроблення виплат, здійснених за період, що перевищує один місяць, порушено в Законі про ЄВСС уперше. Так, частиною другою ст.7 Закону про ЄВСС передбачено, що «єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована». Нині аналогічний порядок існує для обчислення внесків до ФСС на випадок безробіття за винагородами за роботи (послуги), причому визначений він не в Законі № 1533, а в Інструкції № 339".

Таке дроблення слід застосовувати, зокрема:

♦     у сільському господарстві;

♦     під час оплати праці сезонних працівників;

♦     за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами;

♦     під час оплати праці осіб, які одержують заобітну плату (дохід) за виконані роботи (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць;

♦     під час виплати середньої зарплати за вимушений прогул.

Очевидно, що це робиться для того, щоб максимально повно оподаткувати внеском усі виплачувані суми.

       А ось про традиційні «перехідні» виплати — відпусткові та лікарняні — у ст.7 нового Закону ані слова. На думку автора, застосовувати викладений порядок математичного ділення виплати на кількість місяців у цьому випадку не зовсім коректно. Адже такі виплати завжди з метою обчислення внесків і застосування максимального обмеження розносилися за відповідними місяцями не математично, а логічно (до місяця в тій сумі, за який нараховували виплату). Залишається сподіватися, що під час розроблення підзаконних документів цей нюанс буде враховано.

Слід також зауважити, що обчислення внеску здійснюється на підставі «бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу)». Таким чином, база обчислення внеску має бути документально підтверджена. Про це міститься спеціальне зауваження в частині другій ст.9 Закону про ЄВСС.

Якщо внесок нараховується за минулі періоди, то буде застосовуватися та ставка, що діяла на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати або доходу, на які нараховують внесок (час­тина третя ст.9 Закону про ЄВСС).

Сплата единого внеску та його розподіл

Що стосується сплати та розподілу єдиного внеску, то тут дійсно є спрощення. Так, внесок сплачуватиметься єдиним платежем на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду. Платіж здійснюють у національній валюті (частина п'ята ст.9 Закону). А ось розподіл сплаченого внеску за всіма видами соціального страхування здійснюється без участі платників. Пропорції розподілу наведено в частинах п'ятнадцятій — двадцять восьмій ст.8 Закону.

Як випливає з частини восьмої ст.9 Закону, внесок сплачується за базовий період, що становить для роботодавців календарний місяць, не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним базовим періодом. Цією ж нормою Закону передбачений і механізм сплати авансових платежів, знайомий роботодавцям за пенсійним Законом № 1058.

   Так само, як і у випадку з нинішніми пенсійними внесками, сплачувати єдиний внесок доведеться під час кожної виплати заробітної плати або доходу. При цьому гроші на сплату внеску перераховуються одночасно з отриманням грошей на оплату праці або виплату доходу. Звичайно ж, виплата доходу в натуральній формі або безготівковій формі не є підставою для несплати внеску.

Також необхідно звернути увагу на те, що фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці або виплату доходу, крім традиційних форм отримання готівки або перерахування безготівкових коштів на зарплатний рахунок, вважається:

♦     перерахування коштів за дорученням одержувача на будь-які цілі;

♦     отримання товарів (послуг) або будь-яких матеріальних цінностей у рахунок відповідних виплат;

♦     фактичне здійснення з таких виплат відраху­вань відповідно до законодавства або за виконавчим документам;

♦    проведення будь-яких інших відрахувань. Цю систему роботодавці також можуть знати з

норм Закону № 1058.

Окрім цього, платникам внеску слід звернути увагу на частину десяту ст.9 Закону, де йдеться про конкретний день, який вважається днем сплати внесків, залежно від того, в якій формі проведена сплата: у готівковій чи безготівковій. Адже саме від цього дня, мабуть, розраховуватимуться фінансові санкції.

Звітність

Поки з тексту Закону про ЄВСС положення про звітність залишаються «прихованими». Можна припустити, що роботодавці працюватимуть з якимось варіантом модернізованої персоніфікованої звітності, яку подають зараз до Пенсійного фонду. Крім цього, ймовірно, доведеться чекати нові форми звітності щодо використання коштів фондів соціального страхування. У будь-якому випадку до цієї теми ми обіцяємо повернутися, коли з'явиться предмет для аналізу — відповідний нормативний документ. А на сьогодні згадування про звітність містяться в частині п'ятій «Прикінцевих та перехідних поло­жень» Закону, з якої випливає, що до появи спеціальної звітності роботодавці повинні подавати до територіальних органів Пенсійного фонду персоніфіковані дані про осіб:

♦    з якими стався нещасний випадок;

♦    які були звільнені з роботи за період після подання останньої персоніфікованої звітності до Пенсійного фонду.

Насамкінець зазначимо, що, незважаючи на незначний масштаб нововведень, у бухгалтерів у будь-якому випадку додасться роботи з вивчення нових порядків і нової звітності. А наскільки нова система виявиться ефективною і зручною, покаже тільки час.